 | Організація плідної співпраці з батьками є одним з глобальних завдань будь-якого закладу освіти. Чи є в цій діяльності труднощі, невизначеність, неузгодженість дій і зусиль батьків і педагогів чи навіть конфронтації? |
Було б нечесно стверджувати, що проблеми у цьому напрямку
не існує. Саме тому, намагаючись успішно їх розв'язати, вчителям потрібно цікавитись ідеями досвіду, накопиченого в цьому
аспекті, зокрема, педагогічною спадщиною В. О. Сухомлинського.
Я сама двічі була у Павлиській середній
школі. І обидва рази у 2008 році. Того року відзначали 90 річницю з дня
народження педагога. Перший раз я поїхала туди влітку. В музеї Василя
Олександровича того дня я попрацювала 6
годин. Я не знала раніше, що у Павлиській школі було створено педагогічну школу
для батьків. Курс психології й педагогіки був розрахований на 250 годин. Такій
кількості годин може позаздрити і сучасна вища школа. У цій «батьківській
школі» викладав сам В. О. Сухомлинський та інші досвідчені педагоги, тобто
фактично навчалися батьки і педагоги, оскільки якісне викладання потребує
відповідної підготовки й освіченості самих учителів .Я читала в архіві музею
відгуки слухачів цієї школи.
Який же нині стан розв'язання
проблеми педагогізації і психологізації батьківської громади через
відповідну взаємодію? Мабуть ніхто не заперечуватиме , що проблем у вихованні
дітей сьогодні не стало менше, вони, навіть, стали гострішими й
багатограннішими , ніж у другій половині 20 сторіччя, коли жив і працював В. О.
Сухомлинський, коли функціонувала його «батьківська школа». Чи мають змогу
сучасні батьки одержувати психолого-педагогічні знання, хоча б мінімальні, у
стінах освітнього закладу? Чи вмотивовані сучасні батьки до цієї серйозної
справи—отримання умінь для подальшого благотворного впливу на своїх дітей?
Вочевидь, далеко не завжди можна ствердно відповісти на ці питання. А проблеми
не чекають, не вирішуються самі собою. Якщо ж у батьків і є намагання їх якісно
розв'язати, то цей
процес нерідко здійснюється все-таки недосконало, зважаючи на брак відповідних
знань і умінь. Що ж робити в цій ситуації? Як дієво допомогти батькам у вихованні
дитини, щоб вона відчувала себе щасливою в сім*ї? Відповідь
одна—творчо-кваліфікований підхід педагога до організації цієї допомоги. Я не
закликаю колег наосліп копіювати зазначену « педагогічну школу» В. О.
Сухомлинського, якою б результативною тоді вона не була. Доцільніше на основі
такої чудової ідеї і власного бачення створювати й апробовувати інші
різноманітні форми організації співпраці з батьками. Основне тут - змістовне
наповнення цієї роботи, на чому особливо наголошував В. О. Сухомлинський.
Пропоную один з варіантів розв'язання цієї проблеми – наставницьке консультування ,
яке передбачає нетрадиційну форму спілкування, коли батьки з об'єкту всеобучу стають активним суб'єктом творчого педагогічного пошуку. Така позиція
сприяє глибокому усвідомленню ними проблеми, яка актуальна для конкретної сім'ї в зв'язку з
поведінкою і вчинками ( неадекватними) їхньої дитини і яку належить вирішити. На
мій погляд, обізнаний у психолого – педагогічному аспекті учитель заради блага
дитини може стати консультантом широкого профілю – виховного,
практичного,соціального й психологічного, а не лише дидактичного. Зрозуміло, що
це досить складно, адже для здобуття авторитетного статусу консультанта, до
якого ідуть батьки з різних питань виховання, потрібно докласти значних зусиль
і часу в самоосвітній діяльності. Так, це нелегка справа, але вона того варта.
Тим більш, що там, де є порозуміння і довіра між педагогом і батьками, можна
очікувати позитивного ефекту від таких наставницьких консультацій. Можливо,
вони будуть просто «рятівною соломинкою» для сім'ї.
Чому можна сміливо такі консультації
називати наставницькими? Педагог виступає саме в почесній ролі наставника,
зважаючи спеціальну підготовку і досвід практичної роботи, якої немає у
батьків, хоча ті можуть бути висококваліфікованими спеціалістами в інших
галузях. Якщо є таке усвідомлення (не без тактовного впливу педагога), то є
шанс отримати позитивний для дитини результат.
Чому навіть консультації варто розглядати
як взаємодію, а не монологічне дійство? Якщо наставницька консультація вірно
структурована, то вона відбуватиметься як рівноправний діалог, а не як
елементарне повчання, яке може сприйнятися негативно (як недооцінка
батьківським умінь і навіть приниження). Умілий педагог так організує спілкування,що
батьки самі «засипають» його запитаннями. Важливо їх непомітно підводити до
прийняття самостійних, продуманих, доцільних рішень. Таким чином, батьки не
лише отримають необхідні знання, а й упевняться у власних силах і можливостях
та надалі продовжуватимуть уже в самостійному режимі пошук ефективних шляхів
розв'язання тих чи
інших проблем. Головне, пробудити у батьків дослідницьку жагу та бажання
поступати мудро, виховуючи не лише власних дітей, а й самих себе. Саме таку
наставницьку консультацію можна вважати цінною.
З чого починати роботу в цьому напрямку
вчителю початкових класів? Я раджу створити свою власну картотеку психолого –
педагогічних порад. З часом вона буде доповнюватися, розширюватися,
змінюватися, але спочатку треба зробити базу, основу. Чим корисна, на мій
погляд, така картотека? З нею вчитель завжди готовий до консультацій, якими б
несподіваними, важкими чи екстраординарними не були підняті питання. Буде
логічно, якщо педагог, здійснюючи цілеспрямовану пошукову діяльність, знайде
відповідний матеріал, опрацює його і
розмістить у такому , наприклад, порядку: формулювання проблеми, її сутність,
поради батькам. Звичайно, на практиці матеріал із певної проблеми потрібно
адаптувати до конкретної сім*ї, конкретних обставин, конкретної дитини.
Наведу для прикладу кілька карток.
Картка № 1.
Як батькам
розвивати навички читання, вдосконалювати темп.
Сутність
проблеми:
Як і в минулі роки питанню формування
навичок читання приділяється особлива увага в початковій школі. Чому так
важливо мати швидкий темп читання? І не просто швидкий. А свідомий. Вчені
дослідили, що найкраще засвоюється інформація, коли слова звучать у темпі 120 -
130 слів за хвилину. Читання— найважливіший предмет початкової ланки, тому що
саме на ньому формується більшість навичок, необхідних для подальшого успішного
навчання. Завдання перед учителем непросте: навчити дитинку читати виразно,
чітко , правильно, емоційно, навчити правильно відповідати на поставлене
питання не одним словом, а надавати розгорнуту відповідь і т.п. Ваша дитина
навчається у колективі. Якщо у неї низький темп читання, вона випадає з ритму
роботи усього учнівського колективу. Якщо дитина читає повільно,вона погано
усвідомлює прочитане, коли дочитала до кінця рядка, забуває, що було спочатку.
Їй важко прочитати задачу, текс чи завдання вправи і одразу все зрозуміти.
Доводиться читати кілька разів. Готування уроків перетворюється на Голгофу.
Накопичення негативних емоцій веде до того, що дитина починає частіше хворіти (бо
коли вона хворіє, її не примушують читати, до школи ходити не треба, всі її люблять),
а як слідство: відставання у навчанні. Якщо звернути увагу на успішність учнів
та їхній темп читання, можна провести чітку паралель: краще вчиться той, у кого
швидкий темп читання.
Поради батькам:
1.
Систематично контролювати виконання
домашніх завдань дитини.
2.
Щоденне читання не повинно обмежуватися
лише читанкою. Це недостатньо. Додатково треба читати від 5 до 10 сторінок будь
якої дитячої книги, не має значення , якою мовою дитина читає.
3.
Дитина вдома повинна мати власну
бібліотеку. У деяких дітей немає вдома жодної книжки. Пам'ятайте: в сучасній квартирі це не сміття, це
інструмент розвитку почуттів та розуму дитини.
4.
Читайте разом. Приклад батьків, старших
дітей в родині важко переоцінити. Ви читайте свою книжку чи журнал, а дитина
свою. Спитайте наприкінці, що сподобалось, що цікавого прочитав.
5.
У 1, 2 класах обов'язковим є читання уголос.
6.
Дозуйте читацьке навантаження, якщо
дитина не любить читати, читайте із нею разом 10-15 хвилин, не більше. Потім
робіть таку ж завдовжки перерву.
7.
Не примушуйте читати, так тільки
ненависть можна виховати, а не любов.
8.
Проводьте конкурси читців вдома.
Запрошуйте друзів сина чи доньки до себе на ці заходи. Продумайте систему заоохочень.
9.
Грайте з дитиною. Наприклад:
- знайти за 1 словом усе речення;
- знайти в тексті опис предмета чи героя;
- знайти уривок;
- знайти в тексті слова, що належать до малюнку;
- «Ти прочитай. А я перекажу.»
10.
Розвитку техніки читання сприяють вправи
на покращення пам'яті. Вдома це
може бути гра «Розвідник»( запам'ятати
5 і більше предметів).
11.
Пограйте в гру «Що змінилося ?».
12.
Словникові диктанти (словникові слова подані у
кінці підручника з мови).
13.
Письмо по пам'яті невеличких уривків віршованих творів.
14.
Поетичні хвилинки. Самі прочитайте
дитині вірш, щоб вона відчула красу поезії.
15.
Спостерігайте за дитиною під час читання, щоб
вона слідкувала по тексту пальчиком, а не лінійкою чи закладкою. Перекриваючи
собі поле зору.
16.
Практикуйте читання складових пірамід.
17.
Читання пошепки, читання за лідером.
18.
Читання уривку багаторазове за певний
проміжок часу. Хваліть дитину за успіх, щоб вона бачила вашу радість.
19.
Ведення очами по рядках, не читаючи.
20.
Читання з відстукуванням наголошеного складу.
21.
Читання тільки одного першого й останнього слова у рядку.
22.
Вчіть з дитиною скоромовки.
23.
З тренажером читайте . З прискоренням
темпу , за допомогою лінійки . Ви перекриваєте рядок дитині , який вона
читає, за певний проміжок часу.
24.
Вправа « Зупинка- кидок». За вашим сигналом
дитина перестає читати. Відводить очі від тексту. За вашим сигналом поновлює читання
з того місця, де зупинилася.
25.
Регулювання дихання: дитина повинна чітко
вимовляти слова, не ковтати закінчень слів,не брати повітря у легені посеред
слова.
26.
Вправа на читання складів на одному
диханні. Наприклад: ма, ра, на, ру, от, та, ни, ну, но, ка, ку, ки, ла …
27.
Застосування таблиці Лейзера (прийдете в клас,
я її покажу).
28.
Вправи на тривалість видоху на час. Спочатку
читаються голосні: а, о, у, е,і …Потім нарощується склад ; та, то, ти, ту, ті …
29.
Не вважайте ваші заняття з дитиною марно
витраченим часом. Швидко плине час, ваш молодший школяр дорослішає. Скоро не
буде у вас такої щасливої нагоди побути так багато часу разом. Цінуйте кожну
мить, яку ви проживаєте зі своєю дитиною, бо вона неповторна.
Картка № 2
Добро. Яке воно?
Сутність проблеми
Добро є добро. Ми завжди йому
раді. Все зрозуміло – і в той самий час складно пояснити. Загальною формою
добра є те, що оцінюється позитивно, розглядається як важливе і значуще для
життя людини та суспільства. Добро є те, що дозволяє людині і суспільству жити,
розвиватись, досягати гармонії та досконалості. Добро асоціюється з життям,
процвітанням, повного буття, гармонійною взаємодією. Добро – це те, що є гарним,
прекрасним та гідним поваги.
Основна ознака добра –
безкорисливість. Добро – це здатність поступитися власними інтересами і
амбіціями заради блага інших людей. Воно позбавлене егоїстичності. Добро –
якість, яка втілюється у практичному житті, в поведінці людей. Тому не можна
бути добрим у душі, а у поведінці, спілкуванні з іншими – жорстоким, грубим.
Добро має здатність бути щедрим
та не потребує нагороди. Тому справжнє добро можливе тільки за умови великого
душевного багатства. Віддаючи турботу, увагу, любов, не потрібно боятися, що
залишишся без нічого. Хто щедро робить добро, у відповідь отримує більше. Але
розраховувати на це не можна. Добро твориться без розрахунків, із потреби
дарувати світові любов.
Доброта – людська риса,
здатність людини творити добро іншим. Добра людина схожа на ясне сонечко, тому
що вона всіх вміє зігріти своєю любов'ю, турботою, ласкою, щирістю та щедрістю. І щоб жилось усім добре, у мирі і
злагоді, спокійно і затишно, необхідно щохвилини, щоденно творити добро. Та,
власне, людина для того і приходить у світ, щоб творити добро.
Як виховати добру людину?
Поради батькам.
Нинішній час для досягнення
щастя особливо потребує сильних особистостей. Сила їх доброзичливості та вмінні
контактувати з іншими людьми, у здатності програвати, не озлоблюючись,
спостерігати за успіхом друга, не заздрячи. І сила ця – сила добра. Ця сила
іншого ґатунку, ніж зло та агресія. Вона здатна принести дитині щастя. Не
тиском і владою, не покаранням та страхом, силою доброзичливої уваги до дитини
та її проблем можна допомогти їй позбутися озлобленості та агресивності.
Справді сильною особистістю є особистість відкрита, доброзичлива, добра. Це вже
залежить від Вас, шановні батьки!
1.
Любіть дитину. Не забувайте про тілесний
контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми.
2.
Безпосереднє спілкування з дорослими,
приклад дорослих, наслідування їх – суттєвий фактор морального формування
особистості.
3.
Значну роль відіграє вплив дорослих на
адекватне ставлення дитини до недоброго та доброго, на формування правильних
моральних оцінок.
4.
Критеріями для моральної оцінки є ті
моральні норми, правила, які висувають дорослі до власних дітей.
5.
Діти виховуються не лише на добрих
прикладах, а й на прикладі активного подолання поганого. Стимул пробуджує в
дитині бажання здійснювати той вчинок, якого від неї чекають дорослі. Тому не
можна вважати моральними ті вчинки, що здійснюються через страх покарання, через власну вигоду.
6.
Хай не буде жодного дня без прочитаної
книжки.
7.
Розмовляйте з дитиною, розвивайте її
мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.
8.
Акцентуйте увагу на розумінні мотивів
моральної поведінки, роді вольової умови, значенні ситуації самостійного
морального вибору.
9.
Дозволяйте дитині малювати,
розфарбувати, вирізати, наклеювати, ліпити.
10.
Відвідуйте театри, організовуйте сімейні
екскурсії містом тощо.
11.
Надайте перевагу повноцінному харчуванню
дитини, а не розкішному одягу.
12.
Привчайте дітей до самообслуговування і
формуйте трудові навички та любов до праці.
13.
Не робіть із дитини лише споживача, хай
вона буде рівноправним членом сім'ї зі
своїми правилами і обов'язками.
14.
Пам'ятайте, що діти – не просто продовжувачі наших
особистих умінь та здібностей. Кожна дитина має право на власний виявив своїх
потенційних можливостей і на свою власну долю.
15.
Пам'ятайте! Дитина, що сповнена зла агресії, менш
щаслива, ніж дитина доброзичлива. 
(стаття
до журналу вчительки початкових класів
ЗОШ-2 м.
Ясинуватої
Тюріної
Ірини Григорівни) | 
